唐僧
拼音táng sēng
注音ㄊㄤˊ ㄙㄥ
词语解释
唐僧[ táng sēng ]
⒈ 玄奘的俗称。
引证解释
⒈ 玄奘 的俗称。 唐 代著名高僧，民间传说及《西游记》等文学作品中称“唐僧”。参见“唐僧取经”。
相关词语
- gāo sēng高僧
- huāng táng荒唐
- lǎo sēng老僧
- nǚ sēng女僧
- nán táng南唐
- pín sēng贫僧
- sēng rén僧人
- táng shān唐山
- táng jiā唐家
- táng rén唐人
- táng tū唐突
- táng zhuāng唐装
- táng fēng唐风
- ā sēng qí jié阿僧祇劫
- ā sēng qí阿僧祇
- ā sēng zhī jié阿僧秪劫
- bù sēng bù sú不僧不俗
- bù kàn sēng miàn kàn fó miàn不看僧面看佛面
- bìng sēng quàn huàn sēng病僧劝患僧
- bì sēng避僧
- bì táng避唐
- bù niàn sēng miàn yě niàn fó miàn不念僧面也念佛面
- bù niàn sēng miàn niàn fó miàn不念僧面念佛面
- bàng táng磅唐
- běi táng北唐
- bái zú sēng白足僧
- bái zú gāo sēng白足高僧
- bái zú chán sēng白足禅僧
- bái táng白唐
- chū táng初唐
- chū táng sì jié初唐四杰
- cāng táng苍唐
